Геометричний орнамент у вишивці: космос і родючість у візерунках Слобожанщини

Геометричний орнамент, що сягає корінням епохи палеоліту, зберіг свою магію і донині. На наскельних малюнках давнини ми бачимо прямі та хвилясті лінії, їхні перетини, що складаються у різноманітні фігури — від квадратів до зірок. Цей тип орнаменту вважають найдавнішим, адже він відображає первісне розуміння світу. На теренах України геометрична орнаментика набула особливого розвитку в давньослов’янські часи, коли землеробські громади залежали від природи. Посуха могла знищити цілий рід, тож люди обожнювали стихії, висловлюючи своє світосприйняття через символи. Геометричні візерунки стали мовою, що передавала ідеї родючості та космічної гармонії.

 

Прямі горизонтальні смуги у давніх композиціях символізували воду, хвилясті вертикальні — дощ, що падає з небесного склепіння, зображеного у вигляді овальної арки. Основні геометричні форми — прямокутники, ромби, квадрати, трикутники, розетки, зірки, овали та кола — мали численні варіації. Наприклад, квадрат міг бути простим, подовженим, із гачками чи внутрішніми символами, як-от хрест чи зірка. Ці знаки в язичницькій традиції асоціювалися з вогнем, сонячним божеством або мали захисну силу.

 

Особливе місце посідає ромб — символ, відомий усім народам світу ще з кам’яної доби. У пізньому палеоліті ромбічний орнамент свідомо відтворював візерунок на кістці мамонта, що уособлював могутність, силу та благоденство. Жіночі божества, вирізані з такої кістки, прикрашалися ромбами, а згодом цей символ перекочував у ритуальне татуювання та землеробську культуру. Ромб із гачками чи крапками став уособленням плодючої землі.

 

У декоративно-ужитковому мистецтві геометричні орнаменти набули широкого поширення, зокрема в кераміці та оздобленні тканин. Їх можна побачити на тканих плахтах, аплікаціях на верхньому одязі — керсетках, юпках, свитах, а також у вишивці на сорочках, підзорах і рушниках. Особливу увагу привертає вишивка рушників, що зберігається у фондах Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова. Колекція налічує понад 410 рушників — святкових і буденних, виготовлених із коноплі, льону чи фабричних тканин. Більшість із них — це слобожанські рушники XVIII–початку XX століття, де геометричні елементи відображають локальні традиції.

 

Кожен стібок у цих візерунках — це не лише мистецтво, а й діалог із предками, що через голку й нитку передавали своє розуміння всесвіту та його гармонії.